• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Новини
  • Естетичне виховання засобами народної педагогіки (клуб "Україна")

Естетичне виховання засобами народної педагогіки (клуб "Україна")

2015-03-20

Весна

Ефективність естетичного виховання забезпечується через єдність та взаємообумовленість національного і загальнолюдського. Естетична культура особистості має формуватися передусім на ґрунті національної культури із залученням до надбань культури світової.

Формування всебічно розвиненої особистості, задоволення її естетичних потреб відбувається насамперед в умовах відродження її національної культури, народних традицій, звичаїв, обрядів і здійснюється на основі таких принципів:

- первинність національної культури, пізнання перлин світового мистецтва через призму національних першоджерел;

- залучення дітей до вивчення історії рідного краю, його легенд та повір’їв, пісенної творчості та художніх промислів, побуту;

- акумуляція художнього досвіду поколінь певного регіону, етнічної групи, народу в цілому. Фольклор як джерело творчості митця об’єднує в собі витоки рідної мови, її діалекти, повір’я, традиції. Саме побутування в молодіжному середовищі традицій народної творчості визначально впливає на процес формування національної свідомості, поваги до мови та культури свого народу, його мистецької скарбниці, а відтак і до культурних надбань інших народів.

- рівноправність інонаціонального (те, що репрезентує іншу культуру, її національну специфіку) та національного компонентів у визначенні форм та методів естетичного виховання в національній освіті;

- врахування етнопсихологічних особливостей національного художнього мислення та відповідність морально-етичним ідеалам народу;

- принцип регіональності. Кожному регіону України притаманні свої традиції та звичаї, обряди, народний побут, мистецтво, ремесла. Принцип регіональності передбачає наслідування художньо-естетичних надбань і вимагає в умовах національного самовизначення освіти залучення молоді до активної участі в збереженні пам’яток культури, до освоєння традиційних ремесел і народних промислів;

- принцип календарної організації естетично-виховної роботи випливає з того, що весь устрій життя народу, свята, обряди пов’язуються з народним календарем, що об’єднує національну культуру, традиції, духовність та ін.

Слід підкреслити, що українська побутова культура завжди була максимально естетизована, що свідчить про творчу обдарованість народу. Сфера побуту відіграє важливу роль у становленні особистості дитини, її духовного світу. ЇЇ вплив, сильний і непомітний, відбивається як на світогляді, так і на світовідчутті. Він впливає на сприймання особистості, мислення, установки, ціннісні орієнтації, визначає людські взаємини, впливає на діяльність людини, її самопочуття, настрій, емоційний тонус, смаки та уподобання. Побут являє собою універсальну сферу прояву естетичної культури особистості. Формуючи середовище (матеріальне й духовне), людина втілювала свої життєдайні сили (природні сили, здібності, потреби, творчість).

Календарні традиції – це невідокремлене явище в житті народу, це втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між людьми. Ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру народу, що в свою чергу впливає на процес розвитку народної творчості.

Традиційна святкова культура українців становить цілісну систему, яка включає створювані протягом багатьох віків народне мистецтво, пісні, танці, народні вірування для відвернення зла і забезпечення добробуту і щастя.

Народна педагогіка не мислить морально-естетичного виховання молоді поза активної діяльності. Комбіновані заходи впливу на свідомість і почуття підростаючого покоління завжди відповідали комплексним формам організації його життя і діяльності. До комплексних форм організації виховної роботи з дітьми та молоддю слід віднести численні культурні національні традиції, свята, звичаї і обряди народного календаря.

Починати прилучення до культури треба з уявлень про навколишній світ.

Народ – єдиний і невичерпне джерело духовних цінностей. Великі художники, композитори, поети черпали натхнення в народі, з народної творчості. Тому їх творіння в усі епохи були доступні і близькі народу. Настільки ж висока, як естетика побуту була моральність у простого народу.

А скільки дитячих казок, загадок, скоромовок у народній творчості. Всі вони переслідували певні педагогічні цілі. Занурення дітей в традиційне фольклорне середовище – один з чинників виховання. Він не тільки знайомить дитину з навколишнім світом, але і вселяє моральні правила, норми поведінки. Причому все це робиться в яскравій емоційній формі, зрозуміло і доступно.

Народні традиції, що передаються з покоління в покоління створюють у собі різноманітні засоби і форми виховання.

Одним із засобів передачі традицій є пісні. Народні пісні ввібрали в себе вищі національні цінності, орієнтовані тільки на добро, на щастя людини. Дитина повинна бути щасливою сьогодні, а не завтра. Як не парадоксально, дитина щаслива, коли співає. Головне призначення пісні – прищепити любов до прекрасного, виробити естетичні погляди і смаки.

Казки є важливими виховними засобами. Життя, народна практика виховання, переконливо довела педагогічну цінність казок. Діти і казка – нероздільні, вони створені одне для одного і тому знайомство з казками свого народу, повинно обов’язково входити в курс освіти і виховання кожної дитини.

Одним із засобів народної культури є прислів’я. У прислів’ях багато матеріалу практичного характеру: життєві поради, побажання, привітання тощо. «Народити – народили, а навчити не навчила», «Що мати в голову вб’є, того й батько не виб’є», «Батьківські слово даремно не мовиться», «Добра совість – око боже».

Багато нас живе на рідній землі. І всі ми такі різні. Багато різних народів на землі і в нашій країні. У кожного – свої звичаї, пісні, казки, перекази. І дуже важливо цінувати і розуміти інших людей. У народній педагогічній практиці ми усвідомлено і неусвідомлено прагнемо кожен життєвий досвід використовувати у виховних цілях.

JОдним з центрів естетичного виховання може стати клуб за місцем проживання. Окрім знань, умінь і навичок, в процесі виховної роботи у клубі за місцем проживання діти та молодь вчаться досвіду морально-естетичного способу життя, умови отримання якого передаються у формі традицій національної культури.

Місце проживання найбільш яскраво відбиває основні характерологічні риси позашкільного середовища – і перш за все її широкий соціальний характер. Та обставина, що саме за місцем проживання дорослі і діти найбільшу частину часу проводять разом сприяє зміцненню контактів між дорослими і дітьми, концентрації їх спілкування, взаємовпливу, розвитку спільної діяльності а, отже створює сприятливі умови для активізації дорослих у вихованні дітей.

В силу територіальної близькості до сім’ї виховна робота в житловому масиві, в мікрорайоні, у будинку має в розпорядженні додаткові резерви для вдосконалення педагогічного і громадського впливу на сім’ю і її найближче оточення.

Будучи своєрідним місцем безпосереднього зіткнення педагогічних колективів і широкої громадськості з сім’єю, клуб за місце проживання стає тією конкретною ланкою, яка примушує взаємодіяти в позашкільному середовищі різні соціальні інститути.

Організацією культурно-дозвіллєвої діяльності клубу займається педагог-організатор, який планує свою роботу з урахуванням нормативно-правового забезпечення та нахилів вихованців. У річному плані роботи заздалегідь передбачаються виховні заходи щомісяця протягом року. До підготовки заходів залучаються активні батьки дітей, котрі допомагають у оформленні виховних заходів, надають поради з власного досвіду життя. Батьки безпосередньо беруть участь у заходах – їх виступи завжди яскраві і до вподоби нашим вихованцям.

Педагог-організатор підтримує зв’язок з сім`ями, де є люди похилого віку, які не можуть відвідати клубний захід, але їм є що розповісти діятям, показати старовинний український одяг, давні фотографії. Клуб «Україна» розташований на території історико-архітектурного заповідника «Чернігів Стародавній» - тож ми злучаємо працівників історичного заповідника до участі у виховних заходах, особливо під час відзначення державних свят. Також діти разом з педагогом-організатором відвідують архітектурні пам’ятки з історії і культури Чернігівщини: Єлицько-Успенськитй монастир, Курган «Чорна могила», історичний музей, П`ятницька церква ів Троїцький монастир.

Випускники клубу вступають до мистецьких ВНЗ столиці, працюють у обласному філармонійному центрі, державній адміністрації, міських школах та інших закладах освіти та культури.

Специфіка формування естетичної культури дітей та молоді засобами української народної педагогіки в процесі підвищення рівня їх духовного розвитку визначається тим, що саме етнопедагогіка увібрала в себе усі ті чинники, що передають народну мудрість, накопичену протягом століть, не дозволяють розірвати зв’язок поколінь, втратити пам’ять про минуле, є важливим засобом формування як естетичної, так і духовної та трудової культури. Життєвість та сила народних традицій – в їх наступності та стабільності. Завдяки цьому у дітей і молоді виховується почуття національної гідності за наше минуле, збагачується сьогодення, формуються стійкі естетичні смаки, моральні цінності, виховується культура поведінки. Отже, їх використання в процесі підвищення рівня духовності має надзвичайно велике, а іноді й вирішальне значення у виховній роботі позашкільних навчальних закладів, в тому числі в клубах за місцем проживання.

Педагог-організатор Караваєва Г.Ф.

Кiлькiсть переглядiв: 566

Коментарi

  • assibhhczg4

    2016-02-23 18:06:35

    [url=http://celebrex.us.com/]celebrex cost[/url]...