Розумове виховання в клубі "Інтелект"

2015-03-12

У світовій педагогічній спадщині, напевне, немає жодного аспекту в системі навчання і виховання, якому не було б приділено належної уваги. І разом з тим у цій спадщині виділяється проблема розумового або як її називав Сухомлинський, інтелектуального, виховання, котра, на думку Василя Олександровича, була і завжди залишатиметься однією з головних ланок у навчально-виховному процесі. Саме цій педагогічній проблематиці найбільше приділяє увагу педагог-організатор клубу за місцем проживання "Інтелект". На прикладі діяльності цього клубу можна прослідкувати, як цілеспрямований процес розумового виховання в позашкільний час сприяє формування особистості дитини.

Спочатку давайте розглянемо основні поняття проблематики.

Розумове виховання - це систематичний цілеспрямований вплив дорослих на розумовий розвиток дитини з метою формування системи знань про навколишній світ, розвитку пізнавальної діяльності, здатності до самостійного пізнання. Воно здійснюється з метою всебічного розвитку дітей і тісно пов’язане з моральним, фізичним і естетичним вихованням. Розумова діяльність дітей формується у процесі навчання під керівництвом дорослого.

Процес розумового виховання людини супроводжує її впродовж усього життя.

Методика виявлення рівня сформованості світогляду вихованців включає:

1) аналіз відповідей вихованців із світоглядних питань на уроках;

2) спостереження за діяльністю і поведінкою вихованців у різних ситуаціях;

3) порівняння даних спостережень батьків, педагогів та ін­ших учасників педагогічного процесу;

4) проведення спеціальних співбесід, обговорення мораль­них та інших проблем.

Інтелект (від лат. іntellektus — пізнання, розуміння, розум) — це суб'єктивна здатність живих істот здійснювати доцільно орієнтовану діяльність, що дає змогу особистості забезпечувати активну діяльність у природному й соціальному середовищі.

Інтелект кожної окремої людини є індивідуальна система її розумових здібностей і виражається в діяльності. За діяльністю, її результатами можна скласти уявлення про інтелектуальні здібності та протікання розумових процесів у людини.
На кожному етапі розвитку людини існують індивідуальні відмінності в її здібностях та інтелекті.

Одним з найважливіших аспектів інтелектуального виховання і інтелектуального розвитку є втілення в життя класичного правила Аристотеля: мислення починається із запитання. Відповіді на запитання та завдання, особливо знайдені самостійно та ще й в ігровій змагальній формі, дають велику користь для інтелектуального розвитку. В такі моменти дитина «грає думаючи і думаючи грає».

«Турбота про те, щоб учень засвоїв певний об’єм знань – лише одна сторона справи. Інша, мабуть, найважливіша задача полягає в тому, щоб разом із засвоєнням знань, розвивався розум, тобто дитина ставала все розумнішою, все більш розвиненою», – підкреслював Василь Олександрович Сухомлинський.

Дитина інтелектуально виховується лише тоді, коли її оточує атмосфера багатогранних інтелектуальних інтересів, коли її спілкування з оточуючими просякнуте живою допитливою думкою. «Інтелектуальні почуття – це плодотворна нива, на яку падає насіння знань і на якій проростає розум».

Розумове виховання передбачає оволодіння людиною низкою важливих розумових операцій: аналізом, синтезом, порівнянням, систематизацією.

У системі розумового виховання широко застосовують різноманітні методи пізнавальної діяльності людини. У виборі методів треба виходити з головного завдання — забезпечення інтелектуального розвитку вихованців. Тому варто надавати перевагу тим методам, які сприяють включенню особистості до активної самостійної пізнавальної діяльності.

У процесі зображувальної діяльності (малювання, ліплення, виготовлення аплікацій) розширюються, поглиблюються знання про предмети і явища навколишнього світу, розвиваються сенсорні здібності. У творчому процесі дитина вчиться аналізувати предмети, порівнювати їх, виокремлювати їх ознаки, сприймати створене і завершене зображення, оцінювати його, їй доводиться оперувати уявленнями, перетворювати попередній досвід за допомогою уяви.

Особливу роль у розумовому вихованні відіграють відповіді дорослих на численні запитання дітей, які є одним із показників їхнього розумового розвитку.

Сукупність дитячих запитань учені (О. Сорокіна) класифікують на такі категорії:

- питання, що містять бажання дитини одержати від дорослих пораду або допомогу («Ви навчите мене малювати цей візерунок?»); адекватною реакцією на них буде конкретна допомога дорослих у тому, про що дитина просить;

- питання, що відображають намагання дитини викликати емоційне співпереживання дорослих («Добре я відповідав на занятті?»); у такому разі педагог, відповідаючи на питання дитини, має виявити зацікавленість нею, її успіхами, а за необхідності — співчуття;

- пізнавальні питання, зумовлені прагненням дітей до знань («Звідки приходить зима?»); вони зобов'язують педагогів, батьків до точних, правильних за змістом і з наукової точки зору відповідей.

В ознайомленні дітей з навколишнім світом не можна недооцінювати спілкування з дорослими поза процесом навчання. Цей спосіб розумового виховання М. Поддьяков назвав стихійним, неорганізованим навчанням.

Розумовий розвиток — ступінь розвитку в дитини пізнавальних процесів (відчуттів і сприймання, мислення та мовлення, пам'яті й уяви), сформованість уміння міркувати, обґрунтовувати свої думки, діяти адекватно до вимог старших, виявляти інтерес до пізнання навколишнього середовища, здатність швидко і правильно розуміти те, що їй говорять, вибудовувати власні судження, користуватися поняттями й узагальненнями.

Про розвиток дитини свідчать:

- запитання, які вона ставить дорослим;

- судження, в яких виявляється її розуміння різних явищ, подій та їх причин;

- продукти діяльності (малюнки, різноманітні вироби та ін.);

- зміст, форми ігор;

- характер спілкування з дорослими та однолітками;

- способи виконання завдань, розв'язань розумових задач.

Метою розумового виховання є всебічний розвиток дітей. Воно тісно пов'язане з моральним, фізичним та естетичним вихованням.

Для розвитку пізнавальних інтересів необхідно формувати багатий і різноманітний сенсорний досвід дітей, послідовно розвивати основні види мислення, ігрову та інші види діяльності - спілкування, продуктивну, навчальну, розширювати і поглиблювати знання. Важливо удосконалювати загальні та спеціальні навички розумової діяльності: обстеження предметів, спостереження за різноманітними явищами навколишньої дійсності, виділення суттєвих ознак предметів і явищ, порівняння і узагальнення тощо.

Успіх вирішення завдань розумового виховання значною мірою визначається педагогічним керівництвом, процесом розумового розвитку. Від педагогічних вмінь, особистого прикладу і бажання педагога збагатити розум дитини залежать результати інтелектуального розвитку в шкільному віці.

Суттєвим для навчання є не стільки те, чому дитина вже навчилася, скільки те, чому вона здатна навчитися, а зона найближчого розвитку і визначає, які можливості є в дитини в плані оволодіння тим, чим вона ще не володіє під керівництвом учителя.

Використання творчих та пізнавальних завдань дає можливість навчатися у невимушеній формі, потребує від вихованців пошуку нових знань і способів дій, розвивають інтерес до читання. Вони сприяють розвитку спостережливості, навчають порівнювати, аналізувати, робити висновки, узагальнювати. Отже, застосування таких вправ – це вправляння у розвитку мислення, кмітливості, спостережливості, уяви вихованців.

Дитинство є дуже важливим періодом у розвитку людини. У дитячому мозку відбуваються швидкозмінні процеси. Одним з основних рушійних сил таких процесів є гра. Гра – це добровільна, своєрідна діяльність дитини. У грі вона росте, розвивається.

Гра охоплює все: рух, мислення, нові інформації, новий досвід, комунікацію, працю, розвагу, послух правилам, є середовищем для розвитку фізичного, розумового, суспільного, розвитку характеру дитини. Треба визнати той факт, що усуспільнення дитини відбувається у великій мірі завдяки іграм за правилами.

Батьки й педагоги повинні постійно пам´ятати слова В. Сухомлинського: “Дитина має справжнє емоційне і інтелектуальне життя тільки тоді, коли вона живе в світі ігор, казки, музики, фантазії і творчості. Без цього вона не краща за зів´ялу квітку”.

Ігровими заняттями можна вивчити все: мову, історію, географію, культуру, техніку та ін. Але найважливіше те, що в ігровій ситуації формується характер.

Інтелектуальні ігри розвивають розумові здібності, логічне мислення, спостережливість, сприяють розширенню світогляду, тренують пам’ять. У процесі їх виконання формуються такі якості, як кмітливість, винахідливість, ерудованість, стійкість характеру, дух суперництва, яскрава емоційність, що приносить дитині радість і насолоду.

Головний позитивний чинник гри – спроможність стимулювати пізнавальну активність і викликати потребу вчитися, знати, довідуватися, досліджувати.

Педагог – організатор клубу «Інтелект» працює в клубі вже 6 років. Всі заходи, які проходять в клубі різноманітні (різні форми проведення, різні теми) та охоплюють різні галузі у сфері науки. Таким чином вони дають змогу більш глибоко розширювати світогляд дітей, надавати їм додаткових знань та інформацію з різних питань, яких немає в програмі навчання у школі.

Деякі заходи, які проводяться в клубі, є повністю інтелектуального спрямування:

- Інтелектуальна гра «Своя гра» на тему «Казки мого дитинства»;

- Захід – гра «Щасливий випадок»;

- Інтелектуальна гра «Розумники та розумниці»;

- Пізнавальна вікторина – гра «Світ навколо тебе»;

- Відбірковий турнір «ЩДК»;

- Пізнавальна вікторина до Дня міста «Я люблю своє місто»;

- Вікторини «Зоряні мрійники», «Най, най, най…»;

- Розважально – ігровий захід «Подорож до казки»;

- Гра «Хрестики нуліки» на різні теми та інші.

Але в клубі проходить багато заходів, які загальні, різних тематик та більшість з них містять елементи розумового та інтелектуального виховання. Це вікторини, логічні вправи на розвиток мислення, уваги, пам’яті тощо.

Організовуючи ігри в клубі, ми маємо пам’ятати, що серед великого розмаїття ігор інтелектуальна гра займає особливе місце у розвитку дитини. Вона є її першою розумовою працею, джерелом приємної розваги і приємного навчання, гімнастикою розуму і засобом самовдосконалення. Отже, інтелектуальна гра є одним з найдієвішим засобом активізації навчально-пізнавальної діяльності вихованців. Уникати таких ігор – значить позбутися чи не найбільшої цінності у формуванні особистості.

Педагог-організатор клубу за

місцем проживання "Інтелект" Морська І.В.